Любі наші друзі !!!
                       Бібліотека для дітей запрошує Вас поринути в мандрівку з улюбленими письменниками.
              Народилася Джоан Роулінг у Йете, Глостершир, Англія (Yate, Gloucestershire, England). Писати казкові історії вона почала ще дитиною; першим слухачем юної Джоан була її сестра. У 9 років, стараннями своєї бабусі, Джоан познайомилася з автобіографією Джесіки Митфорд (Jessica Mitford); після цього Митфорд стала для дівчинки кумиром і зразком для наслідування.
Дитинство, на жаль, у Роулінг видався нелегким. Мати дівчинки багато хворіла, а з батьком стосунки у неї відверто не складалися. Особливо на тлі ровесниць якимись здібностями Джоан не виділялася, однак з навчанням справлялася відмінно, та й читала дуже і дуже багато. У 1982-му Роулінг спробувала вступити в Оксфорд, однак не впоралася з іспитами; диплом бакалавра вона отримала в Ексетерському Університеті. Навчання в університеті пішла на користь майбутньої письменниці з точки зору соціалізації – вона обзавелася безліччю нових друзів, що на самооцінці її позначилося глибоко позитивним чином. Після закінчення університету Роулінг перебралася до Лондона, де деякий час працювала на проект ‘Amnesty International'. Згодом Джоан разом зі своїм коханим вирішила переїхати в Манчестер (Manchester). Саме під час поїздки на поїзді з Манчестера в Лондон Джоан і прийшла в голову ідея історії про хлопчика, відвідувати школу для чарівників; сталося це в 1990-м. Втілювати задум у життя Роулінг почала при першій же можливості. Незабаром сталася ще одна подія, яка сильно вплинула на сам дух книги – мати Роулінг померла після 10 років боротьби з розсіяним склерозом.
Деякий час Роулінг пропрацював в Португалії, навчаючи місцевих англійської; трудилася вона ночами, вдень працюючи над книгою. Тут же Джоан познайомилася з тележурналістом Хорхе Арантесом (Jorge Arantes); 16 жовтня 1992-го вони одружилися, а 27 липня 1993-го у Роулінг народилася дочка Марія. 17 листопада 1993-го, всього через 13 місяців і 1 день шлюбу Роулінг і Арантес розлучилися.
                   Роботу над першою книгою про Гаррі Поттера Роулінг закінчила в 1995-м. Рукопис побувала в 12 видавництвах – і всі 12 відповіли Роулінг відмовою. На контакт з письменницею пішли лише ‘Bloomsbury'; за чутками, чималу роль в цьому зіграла 8-річна дочка голови компанії, з великим задоволенням прочитала першу главу книги і яка вимагала продовження. Втім, навіть тут Роулінг порадили знайти ‘нормальну роботу', пославшись на слабкі шанси як слід заробити на дитячій літературі. Роулінг, однак, пощастило виграти грант – і вона змогла продовжити писати.
Перший наклад книги склав всього 1000 примірників; зараз примірники ці стоять 16-25 тисяч фунтів. Вже через 5 місяців Роулінг отримала свою першу книжкову премію – і це було лише початком. Премії йшли одна за одною, іноземні видавництва билися за право видати книгу – загалом, успіх саму Джоан буквально приголомшив. По мірі виходу нових томів Роулінг ставала все більш і більш відомою. Останню книгу з серії Джоан Роулінг дописала 11 січня 2007-го; в друк книга надійшла 21 липня – і за перший же день розійшлася 11 мільйонами копій. ‘Гаррі Поттер' став брендом міжнародного рівня ціною приблизно в 15 мільярдів доларів.
27 лютого 2012-го в продаж надійшла книга "Випадкова вакансія' (‘The Casual Vacancy'). Наступну книгу, ‘Поклик зозулі' (‘The cuckoo's Calling'), Роулінг випустила абсолютно несподіваним чином – під псевдонімом ‘Роберт Гелбрейт' (Robert Galbraith). Повість Гелбрейта прийняли досить тепло – багато відзначали, що для дебюту книга виявилася просто блискучою; незабаром, однак, деякі запідозрили, що дебютував невідомий раніше автор надто вже добре – і незабаром таємниця псевдоніма Роулінг розкрилася. ‘Поклик зозулі' став першою книжкою в новій детективній серії.

Любі наші друзі !!!
Бібліотека для дітей запрошує Вас поринути в мандрівку з улюбленими письменниками.
Франко Іван - український поет, прозаїк, літературний критик, фольклорист, драматург, публіцист. Найвідоміші твори: поетичні збірки «З вершин і низин», «Зів'яле листя», поема «Мойсей», повість «Захар Беркут», драма «Украдене щастя». Іван Якович Франко народився на Галичині 27 серпня 1856 р. в родині коваля. Змалку майбутній письменник виявляв неабияку допитливість, тому батьки намагалися влаштувати сина до найкращої школи. Він навчався в Дрогобицькій гімназії. Був дуже здібним учнем, бо мав надзвичайну пам'ять, про що засвідчують відомості з його автобіографічного листа: «Шевченка я вивчив майже всього напам'ять (а пам'ять у мене була така, що лекцію з історії, котру вчитель цілу годину читав, я міг опісля продиктувати товаришам майже слово в слово!)». Під час навчання в гімназії І. Франко захопився збиранням книжок. За обсягом його бібліотека нараховувала їх майже 500. Іван рано залишився сиротою: батько помер, коли хлопчикові було одинадцять років, а шістнадцятирічним утратив матір. Закінчивши гімназію, він вступив до Львівського університету. Його власний творчий доробок на той час становив: збірку віршів, поеми — одна написана німецькою, інша польською мовами, переклади давньогрецьких творів, давньоруського «Слова про Ігорів похід» і декілька глав Біблії. До речі, це неповний перелік надбань юнака. Ти тільки уяви собі, усе це Франко створив у дев'ятнадцятирічному віці! Майбутній письменник навчався у Львівському університеті, а потім у Чернівецькому, де й здобув вищу освіту. Згодом захистив дисертацію у Віденському університеті (Австрія), діставши науковий ступінь доктора філософії. «З вершин і низин» — перша збірка поета, у якій Іван Франко постає революціонером, а вірш «Каменярі», що сповнений прагнень митця розбити скелю, яка заступила шлях до нового, вільного життя українців, дав йому друге ім'я — Каменяр. До найвищих поетичних надбань Каменяра належить і збірка інтимної лірики «Зів'яле листя». А казки «Абу - Касимові капці», «Лис Микита» — це твори, за якими навчалося не одне покоління українців. Сучасники називали Івана Франка «академією в одній особі», відзначаючи, зокрема, вільне володіння чотирнадцятьма мовами. На початку XX ст. його обирають членом Чеського наукового товариства; Харківський університет присвоює йому ступінь доктора словесності, а Російська академія присуджує премію за працю «Студії над українською народною піснею». Результатом діяльності Івана Франка як письменника, ученого, публіциста, критика, перекладача та громадського діяча є понад п'ять тисяч праць. Помер 28 травня 1916 р. на чужих руках – сини були в армії, дочка в Києві, дружина в лікарні. Випущений у світ п'ятдесятитомник — це лише третина створеного українським генієм.

                                                              Любі наші друзі !!!
             Бібліотека для дітей запрошує Вас поринути в мандрівку з улюбленими письменниками.
                         Володимир Рутківський народився 18 квітня 1937 року в с. Хрестителеве Чорнобаївського району Черкаської області.
Навчався в Одеському політехнічному інституті. Друкуватися почав 1959 року.
У 1960-тих роках працював на Одеському суперфосфатному заводі. В подальшому став працювати журналістом.
Закінчив Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. Максима Горького.
Літературну діяльність Володимир Рутковський розпочинав як поет. У його доробку поетичні збірки "Краплини сонця", "Плоти", "Повітря на двох", "Відчиніть Богданкове вікно", "Рівновага", "Знак глибини", "День живої води".
Потім Рутківський став писати переважно твори для дітей та юнацтва: повісті "Аннушка", "Гості на мітлі", "Бухтик з тихого затону", "Канікули у Воронівці", "Намети над річкою", "Слуга баби-Яги"; повість-легенда "Сторожова застава", книга нарисів "Земля майстрів", п'єса— казка "Прибульці"; історичний роман "Сині Води", книга про німецьку окупацію під час Другої світової війни "Потерчата".
Широке визнання в незалежній Україні Рутківському принесла пригодницька трилогія про джур, видана видавництвом Абабагаламага: "Джури козака Швайки" (2007), "Джури-характерники" (2009), "Джури і підводний човен" (2010).
У 2011 році Володимир Рутківський став лауреатом премії "Книга року Бі-Бі-Сі" за двотомний історичний роман "Сині Води".
Мешкає і працює Володимир Рутківський в Одесі.
9 лютого 2012 року було оголошено список переможців Шевченківської премії 2012. Володимир Рутківський переміг у номінації "література" за історичну трилогію для дітей "Джури" ("Джури козака Швайки", "Джури-характерники", "Джури і підводний човен", 2007—2010 рр.)
                Джури козака Швайки - ми знаємо імена Северина Наливайка, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи. А ким були найперші козаки? Звідкіля вони взялися? На ці запитання ти знайдеш відповідь у новому гостросюжетному історичному романі Володимира Рутківського — одного з найблискучіших сучасних українських дитячих письменників. Його дивовижні герої — Грицик та малий волхв Санько, юний богатир Демко Дурна Сила, його мама-велетка, невловимий козак Швайка зі своїм вірним вовком Барвінком та їхні численні друзі — з честю виходять із найскладніших ситуацій. А небезпека чикає на кожному кроці, а надто, коли ти зважився підняти шаблю на могутню татарську орду, а за твоєю спиною — майже нікого…

Любі наші друзі !!!
Бібліотека для дітей запрошує Вас поринути в мандрівку з улюбленими письменниками.
Анатолій Андрійович Дімаров народився 5.05.1922 р. у Миргороді на Полтавщині в учительській сім'ї. Після закінчення середньої школи був мобілізований до армії. У цей час розпочалася Велика Вітчизняна війна, письменник воював на Південно-Західному фронті побував у окупації, був поранений, після одужання деякий час партизанив. Увесь цей життєвий досвід пізніше відбився в його творах.
У 1949р. він видав першу збірку оповідань «Гості з Волині». Протягом 1950—1951 pp. А. Дімаров навчався в Літературному інституті ім. М. Горького в Москві, у 1951—1953 pp. — у Львівському педагогічному інституті; потім (1953—1956 pp.) — у Вищій партійній школі в Москві.
Закінчивши навчання, працював редактором у видавництвах, А. Дімаров є автором нарису «Дві Марії» (1951), збірки оповідань та новел «На волинській землі» (1951), «Волинські легенди» (1956), «Через місточок» (1957), повісті «Син капітана» (1958), збірки повістей та оповідань «Жінка з дитиною» (1959), романів «Його сім’я» (1956), «Ідол» (1961), «І будуть люди» (1964).
Творчий доробок письменника складає кілька десятків томів. Важливіші з них: «Зінське щеня» (1969), «Містечкові історії» (1983), «На коні і під конем» (1978), «Вершини» (1986).
У 1981 р. роман у двох книгах «Біль і гнів» був відзначений Державною премією ім. Т: Шевченка. Помер 29 червня 2014 року.
З теплим і яскравим гумором письменник зображує головного героя повісті «На коні й під конем» - пустуна і вигадника Толика. Чималого клопоту завдають його витівки матері. Хто знає, що б вийшло з цього розбишаки, якби любов до книжки не заполонила хлопчика й не скерувала його бурхливу уяву в певне русло. За допомогою фантазії він мандрує далекими країнами, бореться з розбійниками, захищає добро й перемагає зло.

Любі наші друзі !!!
Бібліотека для дітей запрошує Вас поринути в мандрівку з улюбленими письменниками.
Климчук Віталій, народився 22.09.1979, письменник,, доктор психологічних наук, доцент, професор кафедри психології Українського Католицького Університету . 2010 – Лауреат конкурсу "Коронація слова" в номінації "Романи" (відзнака "Вибір видавців") за роман "Рутенія. Повернення відьми". 2010 - Переможець І Всеукраїнського літературного конкурсу "Прекрасне поруч" (Благодійний фонд "Дитячий малюнок",м. Київ) за оповідання-мініатюри (ІІ місце); 2007 - Лауреат літературного конкурсу “Нова книга” (видавництво “Сенс”, Київ, 2007) за повість “Повернення відьми”. Роман занурює читача у дивосвіт давньослов’янських міфологічних уявлень.
Князі правлять державами казкової землі Укранії, пліч-о-пліч з ними — мудрі відьмаки. Лісами мандрують чугайстри, полісуни, мавки, в річках живе плем’я русалок, під землею сховалися рахмани й могутні Великі Полози. Але й капосні злидні дошкуляють людям, і жорстокі песиголовці причаїлися біля кордонів... Такий світ Яв, а ще є світи Прав і Нав. Всіх їх поєднує Світове Дерево, основа Всесвіту.
Героїні роману, молодій обдарованій відьмі Рутенії, доведеться не лише шукати шлях до власного «Я», але й рятувати Всесвіт від зазіхань злодія Ахрумана, що вклоняється Чорнобогу. Вірні друзі — чугайстер Віт, русалинка Дзеванна, молодий зільник Золота, мудрий відьмак Добровін — та інші дивовижні люди й істоти допоможуть їй долати найсуворіші випробування...
Поєднання захопливих пригод і поетичного світосприйняття — таким є сучасне українське фентезі. Алегоричною мовою оповідає воно читачеві про вічні цінності, моральні й культурні.

                        Пуряєва Наталія. Філологиня-україністка, кандидатка філологічних наук, працюю в Інституті української мови НАН України. Авторка багатьох наукових праць і небагатьох (двох) художніх книжок для дітей – «Миколайки» (Свічадо, 2013) та «Життя видатних дітей. Наталія Пуряєва про Омеляна Ковча, Івана Павла II, Олександра Меня, Далай-ламу ХІV, Валерія Марченка» (Грані-Т, 2012). Як редакторка працювала з різними текстами й видавництвами, серед яких «Свічадо», «Смолоскип», «Літера». «Стандарт». Народилася 29 січня 1976 року у Вінниці. Російськомовна родина, російськомовна школа, російськомовне (тоді) місто… Усвідомила себе українкою, коли в 1990-х вступила до Дрогобицького педінституту ім. І. Франка. Галичина періоду новітнього українського відродження справила величезний вплив на моє становлення. Тут були прочитані найважливіші книжки, прослухані найважливіші лекції, увібрані всім єством найважливіші ідеї. Звідти приїхала «свідомою українкою» та українізувала всю родину. Син Матвій народився вже в цілком українському середовищі – з колисковими, забавлянками, казками, вишиванками.
Мрія стати письменницею народилася раніше за мрію бути науковицею, тому спроби художнього письма датуються ще 5-м класом. Тоді наслідувала трьох найулюбленіших авторів – Марка Твена, Чарлза Дікенса і Джеймса Ґрінвуда. «Писання книжок» допомогло пережити непросту підліткову кризу – з булінгом із боку однокласників та безкомпромісним пошуком справедливості.
Завзята читачка і бібліоманка. За 25 років самостійного «книгопридбання» набула бібліотеку, що нараховує близько 2000 томів. Заклала основи бібліотеки сина й дуже сподіваюся, що внуки будуть мені за це вдячні.
Сьогодні найбільше читаю дитячу літературу – уголос синові. Не перестаю вірити, що книжки, прочитані в дитинстві, самостійно чи з батьками, розставляють важливі маячки на життєвій дорозі людини.