понеділок, 6 грудня 2021 р.

                           6 грудня - День рукавиці 

Мама вбрала рукавички,
А вони як дві лисички
На руках вмостилися,
Пальчики зігрілися.
Притулила я до личка
Руки в рукавичках,
І лоскочуть мої щічки,
Вовняні сестрички.
Наліпила круглі сніжки,
Рукавички змокли трішки.
Що ж мені тепер робити,
Аби їх не простудити?
Зараз вернуся до хати,
Покладу їх зразу спати.
Місце тепле пошукаю,
Хай скоріше висихають.
Зоряна Білоус
Мабуть, немає людини, яка б не носила таку просту й необхідну річ, як рукавички. Та, одягаючи їх, ніхто не замислюється над їхнім славним минулим. Сьогодні, 6 грудня, відзначається незвичайний день - День рукавиці.
Рукавички відомі з давніх часів. Перші рукавички виглядали досить екзотично: невеликі мішечки для рук, які зав'язували на зап'ясті. Такі рукавички вперше з'явилися за кілька тисячоліть до нашої ери в Стародавньому Єгипті, запевняють учені. Пізніше в мішечках зробили особливий виступ для великого пальця. Вважається, що саме в цих рукавичках єгиптянки їли і працювали, щоб не бруднити рук. Одна з найдавніших рукавичок була знайдена археологами при розкопках гробниці Тутанхамона. В рукавичці фараона, на відміну від її попередниць, всі пальці розділялися.
Історія еволюції рукавичок менш цікава, як історія їх багатовікової символічності. Рукавичка була атрибутом влади феодала, з рукавичкою сюзерена лицар отримував підвищення свого звання, аєпископ - посвячення в сан. Ім'ям королівської рукавички дозволялося торгувати, збирати податки, карбувати монети... Судді чинили правосуддя не інакше як у рукавичках, а вже про роль останніх у житті лицарів відомо всім.
Попит на рукавички постійно зростав. У 1807 році англієць Джеймс Вінтер винайшов машину для пошиття шкіряних рукавичок. Водночас з'явилися й гумові моделі.
Рукавички зберігали в красивих скриньках, їх вишивали шовком, сріблом та золотом, прикрашали коштовним камінням. Поети оспівували їх у своїх поемах, художники зображали людей лише в рукавичках. А Леонардо да Вінчі навіть вигадав і описав у своєму таємному науковому манускрипті рукавички-ласти для плавання в морі.Та головне призначення рукавички — зігрівати наші руки від морозу. Тож, ставтеся з повагою до такої древньої й важливої частини одягу і ніколи не забувайте одягнути її, виходячи взимку на вулицю. 

четвер, 2 грудня 2021 р.

 Рік до фінішу біжить,

А надворі не сніжить,
А надворі не мете...
Щось з погодою не те!
Заблудилася зима,
Знову снігу в нас нема!...
Наталя Карпенко
На календарі грудень - місяць, у повітрі вже відчувається наближення новорічних свят, а погода зовсім не зимова. Дітлахам вже хочеться зліпити сніговика, покататися на санчатах, пограти в сніжки. Давайте компенсуємо відсутність снігу та морозу, відгадавши зимові загадки. Перейдіть за посиланням:https://learningapps.org/display?v=p6p2cqifc21




 Як тільки випадає перший сніг в пам’яті оживають слова:

«Падав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
А пиріг водою стік.
Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг.»
А чи знаєте, що цей чудовий дитячий віршик написав видатний український дитячий поет Платон Воронько? На його віршах виростали цілі покоління української малечі. Ці вірші настільки улюблені, що іноді здається, мовби вони існували вічно — «Падав сніг на поріг», «Хвалився кіт, що він убрід Дніпро перебреде...», «Засмутилось кошеня: треба в школу йти щодня...», «Помагай» . А чого варті його рядки:
«Облітав журавель
Сто морів, сто земель,
Облітав, обходив,
Крила, ноги натрудив.
Ми спитали журавля:
– Де найкращая земля? –
Журавель відповідає:
– Краще рідної немає.»
Народився письменник 1 грудня 1913 року в с. Чернеччина поблизу Охтирки на Сумщині. Навчався в Харківському автошляховому інституті та Московському літературному інституті. Учасник Другої світової війни, командир підрозділу підривників партизанського з’єднання Сидора Ковпака.
Майже всі свої літературні премії отримав за «дорослі» вірші, але справжню славу здобули його неповторні поезії для дітей. Серед найвідоміших дитячих творів - збірки віршів «Всім по сім», «Читаночка», «Сніжна зіронька горить», «Облітав журавель», «Казка про Чугайстра» та багато інших.

неділя, 24 жовтня 2021 р.

25 жовтня 1939 року народився Василь Скуратівський - український письменник, журналіст. етнограф. Автор книг "Берегиня", "Вінець", "Український рік", "Мамина молитва" та ін.


 Василь СКУРАТІВСЬКИЙ

ПОГОСТИНИ
Оповідання

"Погостини" — книга відомого українського народознавця Василя Скуратівського.

В ній читач познайомиться з українською традиційною обрядовістю, фольклорним та етнографічним багатством народного агрокалендаря, які сягають у глибину століть.

СЛОВО ПРО ДІДУСЯ ТА БАБУСЮ

Усе почалося з випадку. Пригадую, напередодні зимових канікул класний керівник сказав нам:
— Ну от, діти, тепер часу у вас вдосталь. Отож використайте його з користю. Нині — зима, роботи на полі ніякої, і ваші батьки, дідусі та бабусі збиратимуться на погостини. Так здавна називають у нас сільські посиденьки. На них здебільшого сходяться сусіди й родичі. Старші люди люблять згадувати свої молоді літа: як вони розважалися, в які ігри грали, яких співали пісень. А до розповіді ще й дотеп якийсь докинуть, прислів’я народне чи приказку. Дослухайтеся, запам’ятовуйте, а найцікавіше записуйте. Це й буде вам домашнє завдання на зимові канікули!

Слухаючи вчителя, я згадав свою бабусю та сусідського дідуся. Ось уже котрий рік вони товаришують. Здається, не було й дня, особливо взимку, щоб нас не перевідав дід Тарас. Будь-якої пори року — у свято чи будень, зимову хурделицю або весняне бездоріжжя — неодмінно загляне до нашої хати. Ми дуже звиклися до нього. І коли дідусь чомусь не заходив день-другий, ми починали нидіти, не знаходили собі місця, немовби з родини хтось одблудився. Бабуся раз по раз зиркали у застільне віконце і неодмінно казали: "Ну-бо, внучку, збігай до дідуся, чи не прихворів, бува..."

Дід Тарас живе недалечко, хат за п’ять од нас. І тому, що він так часто приходить на погостини, є своя причина. На нашій Забудській вулиці зосталось лише двоє старих людей. Решта ж або повмирали, або роз’їхалися по дітях у міста. Мабуть, через те й так міцно потоваришували дідусь із бабусею.

А ще — дідусь і бабуся дуже люблять, коли їх хтось уважно слухає. І я для них отой самий вдячний слухач. Але не подумайте, що цим я фальбую. Мені й справді цікаві їхні оповідки. А мова яка, особливо в дідуся,— барвиста, соковита, наче джерельна вода в спекотну днину,— п’єш її й напитися не можеш!

Про що б дідусь не розповідав, неодмінно вискіпає таке гарнюпусіньке, свіженьке слівце, що в жодній книжці не знайдеш, або ж приперчить приказочкою чи приспів’ям. І все це у нього доречно й природно, неначе бондар вправив тугу клепчину в діжечку. "Це я,— скаже при нагоді,— з нашого поліського діалекту взяв, а він вельми давній ".

До дідуся навіть приїздили вчені з Києва записувати ті перли — слівця, легенди та приказки, цікавилися давніми піснями, ремеслами, святами та обрядами. Торік йому надіслали з Академії наук товстеньку книжку. В ній були вміщені всі записані з його вуст оповідки. Книга та стоїть на покуті, як найдорожча реліквія.

Бабуся, щоправда, менш говірка. Але й вони, коли розохотяться, можуть розказати багацько цікавого. І тоді один одному спуску не дають: то жартом, то приказкою, то спогадом розмову присмачать, мовби діється те не в житті, а на сцені.

Я намагаюсь не втручатися до їхніх розмов. Але це не завжди виходить. Буває, що й самому кортить підкинути слівце-друге чи запитати що-небудь. А дідусеві цього й треба! Він якось непомітно заведе балачку зі мною, бо дуже любить уважних слухачів. "Ну то що, козаче,— скаже,— накручуй собі на вуса наші поцікавинки, допоки ми живі-здорові. На старість знахідкою буде. Не дарма ж мовиться: що старий на глум, то малий на ум!"

Мене інколи поймає сум, що рано чи пізно настигне лиха година, й навічно одійдуть бабуся з дідусем. Адже обоє вони в літах, розміняли по сьомому десяткові. Але невеселі думки одразу ж відганяю, бо осьдечки сидять вони, поряд,— веселі, здорові, розпашілі від суперечки...

Слухай тільки та записувати встигай.

Хлопці підсміюються інколи: у тебе одна рада, мовляв,— дід та баба. їм невтямки, чого це я здебільшого вдома сиджу, а не в м’яча ганяю. Та я ті кольки поза вухами пускаю — хай собі глузують! Може, від того й заздрощі, що в самих немає таких дідусів та бабусь. "Ви краще,— кажу їм,— спробуйте розв’язати задачку: на одній руці п’ять пальців, стільки ж і на другій,— розводжу обидві долоні.— А якщо їх докупи з’єднати, то буде десять. Скажіть тепер: скільки пальців на десятьох руках?"

Петя Козлик, а він, як каже бабуся про таких людей, завше любить встромити носа в чуже просо, одразу ж скривиться, начебто їдку кислицю надкусив: "Пхе, знайшов задачку — її навіть першак розв’яже!" — "Може, й так,— усміхаюсь сам до себе,— тільки коли такий розумний, спробуй, не лічачи пальців, сам дати точну відповідь".

Мнеться, бачу, зволікає, бо, очевидячки, здогадується, що є в цьому якась заковика. Аж тут вискакує Дениско Пришивайло: "Ну й математи-ч-ки! — пирхає гордовито.— Сто пальців буде!"

Я спокійно стою, мовчки вичікую. "Ну то як, здивував нас? — І знову кривиться Козлик. — Може, ще якусь дурничку придумаєш ?" — "Хай по-твоєму й дурничка,— нараз веселішаю,— але ти із нею не годен справитися ".— "Ти ба, який впертий віслюк,— сердиться Петько,— як ти доплентався до четвертого класу, коли до сотні полічити не вмієш!"

А я од сміху аж губи кусаю. Хлопці аж роти пороззявляли — не второпають, що це зі мною коїться. Лишень Гринько Мар’яненко, мій найближчий товариш, мирить нас: "А таки й не вгадали — буде не сто, а п’ятдесят пальців на десятьох руках... "

Я тим часом, начебто й нічого не трапилося, підкидаю вже іншу загадку: "Стукотить, гримкотить, наче сто коней біжить, треба встати й погадати, що тим коням їсти дати. Що б це означало?"

Яких тільки здогадів не було, а ось про млин всі забули. "Отож,— кажу гордо, бо таки здивував багатьох,— те смійте насміхатися з дідуся та бабусі, бо я від них все це почув!"

Або ще такий випадок. В одну з неділь ми збиралися на екскурсію в районний краєзнавчий музей. А це кілометрів зо дванадцять од села. Ввечері, лаштуючись у дорогу, я запитав дідуся, якою буде завтра погода. Він невпоспіх обдивився призахідне сонце, мовив статечно: "Візьми про всяк випадок дощовика, бо сонце сідає в хмари ".

Уранці, коли ми зібралися біля школи, хлопці аж за боки взялися, побачивши на мені плаща: "Що, дід з бабою погоду передбачили ? Ну й ну... Та ти на небо подивися! Хоч би хмаринка де... "

З цим ми й вирушили в похід. Через півгодини небо нараз затяглася чорною хмарою, а згодом почало накрапати. "А що,— нагадав я хлопцям, які тулилися під моєю накидкою, наче курчата під квочкою,— дідусь неправду сказав?!"

Відтоді рідко хто наважувався кепкувати.

четвер, 21 жовтня 2021 р.

 Чи знаєте ви, що в давнину ґудзики використовували виключно як прикраси, а не для застібання? Були часи, коли ґудзиками могли користуватися заможні громадяни і за ціною вони були прирівняні до дорогоцінного каміння. А для застібання використовувалися зав’язки, шнурівки, вироби з рослин і кісток тварин, в якості шпильок. Сьогодні наше життя таке галасливе, швидке та несамовите, що ми просто не маємо часу замислитись про такі дрібниці, як маленький ґудзик. Про нього ми згадуємо найчастіше тоді, коли він відривається і губиться. Добре, якщо його вдається підловити за тоненьку ниточку і заховати до кишені. А буває й так, що гарні ґудзики хтось знаходить і залишає собі «на щастя», або й збирає цілу колекцію. У світі існує безліч музеїв, які зберігають історію і різноманітне надбання людства. Серед них – із десяток музеїв ґудзиків. В Україні також є єдиний такий музей. Знаходиться він в Олександрії. Облаштувала збірню талановита жителька міста, художниця Ірина Кваша у колишньому приміщенні ґудзикової фабрики. Чому ми згадали про ґудзики? Бо в третій декаді жовтня щорічно проводиться День перерахунку ґудзиків на одязі або День ґудзика. Тож, перевірте свій одяг – чи не згубили ви десь цю застібку. А ще пропонуємо поповнити свою колекцію «літературними» ґудзиками.

«Ґудзик», Ірен Роздобудько:
Фатальна зустріч у мальовничому куточку Карпат змінила життя головного героя Дениса. Він пройшов всі кола пекла в Афганістані, але вижив. Через декілька років ми знову бачимо Дениса, але тепер він – успішний керівник рекламної компанії. Проте минуле кохання знову увірвалося в його життя, і все летить шкереберть. Кожен герой цієї книги по-своєму прагне щастя та не вміє цінувати подарунки долі. А тим часом янгол грає маленьким загубленим ґудзиком.
«Ґудзик -2», Ірен Роздобудько:
В цій книжці – продовження найпопулярнішого твору авторки. Колись головний герой втратив все: кохану людину, смак до життя, сенс працювати в країні, що поволі котиться в прірву. Але життя не зупинилося. Улюблені герої знову зібралися разом. Десять років по тому…
Книги будуть цікавими як підліткам, так і дорослим.





понеділок, 11 жовтня 2021 р.

 Міжнародний день дівчаток – свято ще дуже молоде і відзначається з 2012 року. У грудні 2011 року Організація Об’єднаних Націй проголосила 11 жовтня міжнародним днем дівчат, щоб привернути увагу громадськості до проблем і прав дівчаток. Вперше цей день був відзначений 11 жовтня 2012 року.

Тож вітаємо всіх дівчаток зі святом і бажаємо, щоб кожен день дарував шоколадний настрій, щасливу усмішку, везіння, успіхи у навчанні, щоб завжди мрії здійснювалися.
У нашій бібліотеці ви можете взяти і прочитати безліч книг про дівчаток, дружбу, пригоди. А сьогодні пропонуємо вашій увазі книги, які ми отримали завдяки участі в «Програмі поповнення бібліотечних фондів -2020» від Українського інституту книги https://www.facebook.com/UkrainianBookInstitute:
Дівчаче дозвілля на всі 100%/ уклад.: Н.В.Зотова; мал. Є. Житник.- Харків: ВД "ШКОЛА",2020.-368с.
Крістіна де Вітте. Посібник з виживання для дівчат: про тіло, школу. кохання й інші труднощі підліткового віку/ пер. з англ.
Н. Сліпенко.- Київ: Книголав, 2020.- 256 с.
Куценко О. Аврора та інші принцеси: казки.- Львів: Видавництво Старого Лева.2019.- 80 с.
Ньюбері Л. Дівчата за право вибору/ пер.з англ. Оксани Дягел.- Харків: Вид-во "Жорж", 2020.-184 с.
Олкотт Л.М. Маленькі жінки/ пер. з англ.Б.Носенок.- Харків: Фоліо, 2019.- 316с.: іл.
Тіммеш К. Дівчата думають про все на світі. Розповіді про винаходи, зроблені жінками/ пер. з англ. Т.В. Марунич.- Харків:Вид-во "Ранок",2020.-56 с.:








понеділок, 4 жовтня 2021 р.

 Брати наші менші чи друзі безслівні...

Такі часом милі, довірливі, ніжні.
Буваєте часом і хижі і грізні,
І долі бувають у кожного різні.
Комусь пощастило, порода у тілі:
І ви вже чистенькі, пухнасті та білі,
А хтось просто з двору, без племені- роду
Хоч як би хотів та не зміниш породу.
І доля вже інша й життя вже собаче,
І тільки надія одна - на удачу,
Що хтось пожаліє, візьме тебе в хату,
Що може служити там будеш багато.
А в іншого «Віскас», хазяйка заможна,
Усе в тебе є, усе тобі можна;
Спідничка картата, ошийник зі срібла,
І впевненість є, що ти дуже потрібна.
Брати мої менші, я дуже шкодую,
Що всіх не зігрію, не всіх нагодую.
Та знаю, що люди все можуть змінити
Що кожного з вас можна просто любити!
Аліна Шкварук
Сьогодні, 4 жовтня – у світі відзначають Всесвітній день тварин — міжнародний день, спрямований на привернення уваги людства до прав тварин та їх добробуту, так як щодня тварини опиняються на межі зникнення. Пропонуємо вашій увазі книгу британської авторки Джес Френч “Як допомогти їжачкові та захистити полярного ведмедя", що містить понад 70 порад з допомоги навколишньому середовищу. Книгу бібліотека отримала завдяки участі в «Програмі поповнення бібліотечних фондів -2020» від Українського інституту книги https://www.facebook.com/UkrainianBookInstitute.

пʼятниця, 1 жовтня 2021 р.

 Усмішка ласкава - то найкраща страва.
Так народна мудрість промовля до нас.
З усмішкою добре вийде кожна справа,
Бо вона підносить нас у добрий час.
Всім завжди приємно, коли зла немає,
Очі випромінюють ніжність й доброту.
Усмішка теплом нам серце зігріває,
Пам’ятайте, люди, істину просту.
Вона живить душу ласкою м’якою,
Всім любов дарує, і людське тепло.
Поїть справжнім щастям, радістю п’янкою,
І стає палацом нам просте житло.
Усмішка, як сонце, шлях освітить вчасно,
З нею всі рідніші і не треба слів.
То ж зустрічним людям усміхнися вчасно,
Щоб тобі всміхнутись кожен захотів.
               Надія Красоткіна

Кожного року в першу п'ятницю жовтня святкується Всесвітній день усмішки. Це чудове свято виникло завдяки американському художнику Харві Беллу. Саме він є автором відомого на весь світ логотипу – смайлика! Девізом Дня є слова: "Зроби добру справу. Допоможи з'явитися хоча б одній усмішці". А ще сьогодні Міжнародний день людей похилого віку. В кожній сім'ї є дідусі та бабусі. Тож, давайте робити для них добрі справи, щоб їхні обличчя осяяла усмішка.







четвер, 16 вересня 2021 р.

15 вересня, в День визволення Гуляйполя від нацистських окупантів, у читальному залі бібліотеки для дітей відбулась презентація книги «Жінки Гуляйпілля у війні 1941 – 1945 років» письменника, краєзнавця Івана Кириловича Кушніренка. До бібліотеки завітали учні 8-А класу (кл. керівник Коротнюк В.А.) комунального закладу "Опорний заклад загальної середньої освіти "Престиж" Гуляйпільської міської ради. На зустріч були запрошені автор книги І.К.Кушніренко та керівник пошукового загону «Пам'ять» Н.О.Глущенко, яка протягом довгих років займалася пошуком рідних, чиї герої загинули визволяючи Гуляйпільщину. Гості розповіли про історію написання книги, метою якої є донести до читачів важливу роль жінок в роки війни. А також цим виданням сказати щире людське спасибі за бойовий і трудовий героїзм в період страшної біди – війни 1941 -1945 років – жінкам Гуляйпілля.

Вітаємо земляків з Днем визволення міста. Бажаємо всім мирного неба. А Івану Кириловичу Кушніренку дякуємо за подаровану книгу. Хай здійсняться всі його творчі задуми та мрії.

 

понеділок, 13 вересня 2021 р.

 13 вересня 1660 року народився Данієль Дефо - англійський письменник і публіцист.

Письменницька діяльність Дефо була досить різнобарвною – від поезій до масштабних романів: «Робінзон Крузо» (1719), «Мемуари кавалера», «Капітан Сінгльтон» (1720), «Молль Флендерс», «Полковник Джек», «Щоденник чумного міста» (1722), «Леді Роксана» (1724). Його перу належить величезна кількість публіцистичних статей, нарисів, історичних та етнографічних праць. Він став першим письменником-професіоналом в Англії початку XVIII століття.
Одним з перших шанувальників Даніеля Дефо в Україні був Тарас Шевченко, який у повісті “Художник” назвав роман “Робінзон Крузо” “безсмертним творінням”. Поет радив усім – і дітям, і дорослим – читати цю книжку, створив навіть малюнок “Робінзон Крузо”. На біографії Робінзона Крузо виховувалося не одне людське покоління. Ще й зараз, читаючи “Робінзона Крузо”, ми вчимося здорового глузду, віри в себе та у великі можливості людської праці.

понеділок, 6 вересня 2021 р.

 Математика – одна з найдревніших наук. Історія математики має особливу привабливість. Задачі й теореми, доведені сотні і тисячі років тому, захоплюють своєю красою і витонченістю логічних міркувань. 2020-2021 навчальний рік оголошено Роком математичної освіти в Україні. Відповідне рішення прийняли для того, аби забезпечити рівний доступ українських школярів до сучасної і якісної математичної освіти, та формувати у них належний рівень математичної компетентності.

Пропонуємо вам відеоролик «Цариця всіх наук» та запрошуємо до бібліотеки ознайомитися з виданнями про цю цікаву науку.



четвер, 26 серпня 2021 р.

 27 серпня виповнюється 165 років від дня народження письменника, публіциста, перекладача і громадського діяча Івана Франка.

Іван Франко любив дітей. “Життя, - говорив І.Франко, - мені мало всміхалося, а діти були тим весняним сонячним промінням, яке зігрівало моє серце”. Саме для них, найменших, Каменяр написав чимало творів, а особливого значення надавав казкам-байкам як найбільш доступній формі викладу й сприймання.
Франко написав майже п’ятдесят казок, двадцять з них увійшли до збірки “Коли ще звірі говорили” (1899). Більшість з них – це художньо опрацьовані переклади з грецької, індійської, німецької, російської, арабської та інших мов, своєрідні літературні обробки. Проте найчастіше він запозичував образ чи сюжет, який доповнював, розширював, надаючи творові соціальної загостреності, національного колориту – за словами самого автора: “На чужий позичений рисунок наклав наші українські кольори”.
Казки «Абу-Касимові капці», «Лис Микита» — це твори, за якими навчалося не одне покоління українців.




 Привітний і світлий наш сонячний дім,

Як радісно й весело жити у нім.

Тут мамина пісня і усмішка тата.
В любові й добрі тут зростають малята.
Дзвінка наша пісня до сонечка лине:
«Мій сонячний дім — це моя Україна!»
А. Німенко
До Дня Державного Прапора України та Дня Незалежності Гуляйпільська бібліотека для дітей провела свято "Мій край чудовий - Україна"




четвер, 19 серпня 2021 р.

 До Дня Незалежності України в читальному залі Гуляйпільської бібліотеки для дітей організовано книжкову виставку "Державні символи України".

Конституцією України законодавчо визначено Державні символи України: державний Прапор, державний Гімн і державний Герб.
Державний Гімн України — один із головних державних символів України, пісня «Ще не вмерла України і Слава, і Воля» на слова Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького. Офіційна музична редакція ухвалена Верховною Радою 15 січня 1992 року, текст гімну затверджено Законом України «Про Державний Гімн України».
28 січня 1992 року Верховна Рада України прийняла постанову "Про затвердження державного Прапора України". В ній зазначалося: Державний Прапор України «являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої — синього кольору, нижньої — жовтого кольору…». Офіційна версія розшифровки кольорів - синє небо над жовтим полем пшениці.
Найстарішим символом України є Тризуб. Він вперше згадується на печатках князів роду Рюриковичів. Але там існували різноманітні версії двозубця і тризубів. Кожен новий князь намагався внести свої зміни в цей символ. Деякі дослідники вбачають у тризубі з'єднання вил, якоря і скіпетра. Існує навіть прочитання зашифрованого слова «воля» в завитки цього знака. Таким чином, незаперечним фактом є лише те, що цей символ відноситься до восьмого-десятого століття.
Тих, хто бажає дізнатися більше про державні символи запрошуємо до бібліотеки.





 Прийшов Спас

Кажуть люди: «От і Спас,
Йде вже літечко від нас».
Та всього залишив Спас
Добрим людям про запас.
Мед, як сонце, золотий,
Дух від яблук запашний,
Мак, волошки, чорнобривці —
Все на Спаса пригодиться.
Хто працює, той і має,
І про того Спас подбає!
Літо красне, прощавай,
В душах нам тепло лишай.
О. Роговенко

пʼятниця, 13 серпня 2021 р.

 12 серпня відзначила свій 70-річний ювілей українська письменниця, перекладачка, редакторка, громадська діячка, укладачка антологій закарпатської літератури ХХ століття, у тому числі поезії та прози для дітей, авторка першого українського новітнього коміксу для дітей (у співавторстві з художником А. Гойдою), українського "фентезі для найменших" та підліткового соціального фентезі, авторка першої української інтерактивної дитячої книги для iPad Галина Малик.



Народилася 12 серпня 1951 року у м. Бердянську Запорізької області. 1964 року сім´я переїхала в селище Середнє на Ужгородщині.Писати майбутня письменниця почала ще зі шкільного віку. Потім кинула, та коли сама стала мамою, почала писати для своєї доньки. Член Національної спілки письменників України з 1991 р. Заступник голови Асоціації творчих жінок Закарпаття «Нова форма», з 2005 р. - голова оргкомітету щорічної книжкової виставки-ярмарку «Ужгородський книжковий Миколай». Укладач кількох антологій закарпатської літератури ХХ ст. (зокрема, поезії та літератури для дітей). Г.М. Малик - член Національної спілки письменників України з 1991 року.

Відзнаки:

Лауреат премії журналу «Перець» за кращі вірші для дітей за 1987 р.

Лауреат премії ім. Олександра Копиленка (1988) обласного конкурсу «Від Кирила та Мефодія - до наших днів» у номінації «Література для дітей» (2000)

Перша премія Міжнародної книжкової ярмарки у Києві «Книжковий сад» у номінації «Світ дитини» за книжку «Злочинці з паралельного світу» (2002)

Премія книжкової виставки «Ужгородський книжковий Миколай» у номінації «Найрезонансніший автор року» (2002)

Лауреат літературної премії ім. Лесі Українки (2003)

Спеціальний диплом Міжнародної книжкової ярмарки у Києві «Книжковий сад» за книжку «Злочинці з паралельного світу-2» (2004)