Любі наші друзі !!!
                       Бібліотека для дітей запрошує Вас поринути в віртуальний огляд програмової літератури «Що нам влітку прочитати, щоб у школі добре знати».
                       Американський письменник-фантаст Рей Дуглас Бредбері народився 22 серпня 1920 р. Друге ім'я Дуглас батьки йому дали на честь знаменитого актора кінематографу Дугласа Фернбекса. Його дитинство минуло у невеликому містечку Вогікані, яке згодом з'явиться у його творчості під назвою «зеленого міста» Ґрінтауна. Його батько, монтер телефонної станції південь. Урешті-решт вони опинилися в Лос-Анджелесі, де Бредбері закінчив середню школу, і на цьому його формальна освіта закінчилася. Мешкаючи на околиці Лос-Анджелеса, поряд з будинком «фабрики мрій» — кіностудії Парамаунт, Бредбері мусив заробляти на прожиток продавцем газет, водночас пробуючи свої сили в літературі. В одному із інтерв'ю на запитання: «В якому віці ви почали писати? — Бредбері відповів: «У дванадцять років. Я не міг дозволити собі купити продовження «Марсіанського воїна» Е. Берроуза, бо ж ми були бідною сім'єю... і тоді написав свою власну версію». Із 1943 р. Бредбері став професійним письменником, створюючи до 52 оповідань на рік. Ранні оповідання письменника увійшли в збірки «Темний карнавал» ( 1947), «Жовтнева країна» (1955). Зі «страшними» оповіданнями, як, наприклад, «Вітер», «Карлик», «Коса», «Маленький убивця», «Електростанція», контрастують «добрі» і надзвичайно поетичні новели із циклу про казкову сімейку: «Дядечко Ейнар», «Квітневі чари», «Повернення додому». До теми інфернального Зла, уособленого в поетичному образі «людей осені», протистояти якому здатні лише знання і безневинний дитячий сміх, Бредбері повернувся в одній із найкращих своїх книг — похмурій «карнавальній» феєрії «Щось страшне іде» ( 1962). Її дія відбувається у провінційному американському містечку, куди прибуває зловісний власник «смертельних атракціонів» зі своїм почетом. Ім'я власника — Пітьма, а супроти нього виступають улюблені герої Бредбері — підлітки та батько одного з них, міський бібліотекар.. Репутацію майстра наукової фантастики Бредбері принесли «Марсіанські хроніки» (1950), де йдеться про космічну війну у близькому майбутньому. Події відбуваються у 1999—2028 pp. Земляни хочуть завоювати Марс. Для земної цивілізації, охопленої кризою, ця війна закінчується цілковитою катастрофою. Атомні вибухи спустошили материки. Уже в цьому творі, як і в наступному після нього романі «451° за Фаренгейтом» ( 1953), проявилися характерні особливості прози Бредбері — поєднання фантастики з гострим соціальним критицизмом, яке аргументується специфікою сучасної ситуації передбачення майбутнього. 451° — це температура, при якій горить папір. У романі йдеться про спалювання книг, про заборону свободи слова, про загибель культури в умовах тоталітарних режимів, обрис яких чітко проступає у сьогоденні. Центральний персонаж роману — «пожежник», людина, яка спалює книги. Він говорить: «Це не почата робота. У понеділок книги Едни Міллей, в середу — Вітмена, в п'ятницю — Фолкнера. Спалювати на попіл, опісля спалювати навіть попіл. Такий наш професійний обов'язок».                        Людям не дозволяють думати, розмірковувати про свою долю . Значною частиною літературного спадку Бредбері є новели. Більшість із них увійшли в збірки: «Людина в картинках» (1951), «Золоті яблука Сонця» ( 1953), «Ліки від меланхолії» ( 1959), «P — означає ракета» (1961), «Машини щастя» ( 1964), «K — означає космос» ( 1966), «Співаю тіло електричне»( 1969), «Поопівночі» ( 1976), «Духи назавжди» ( 1981), «Оповідання про динозаврів» ( 1983), «Перетворювач Тойнбі» ( 1988), «Класичні оповідання 1» ( 1990) і «Класичні оповідання 2» (1990) та ін. Творчість Бредбері — це поєднання реальності і фантастики, сучасності і минулого, страшної містики і казковості. Письменник звертається до проблеми сенсу людського життя, до питання призначення людини на землі. На честь Рея Бредбері названо астероїд 9766 Бредбері. Визначний письменник пішов з життя 5 червня 2012 року.