Любі наші друзі !!!
Бібліотека для дітей запрошує Вас поринути в віртуальний огляд програмової літератури «Що нам влітку прочитати, щоб у школі добре знати».

Народився Борис Микитович Харчук  1931 року в селі Лози Збаразького району.
Навчався на філологічному факультеті Кременецького педагогічного інституту. Продовживши навчання в Полтавському педінституті, Харчук вступає на Вищі московські літературні курси. Деякий час працює на журналістській ниві.
За три десятиліття письменницької праці на полицю стала бібліотека томів з його іменем: романів «Волинь» (у чотирьох томах, 1959-1965), «Майдан» (1970), «Хліб насущний» (1976), «Кревняки» (1984), повістей і оповідань «Йосип з гроша здачі» (1957), «З роздоріжжя» (1958), «Станція «Настуся» (1965), «Закам'янілий вогонь» (1966), «Зазимки і весни» (1967), «Неслава» (1968), «Горохове чудо» (1969), «Помста» (1970), «Материнська любов» (1972), «Школа» (1979), «Невловиме літо» (1981), «Облава» (1981), «Подорож до зубра» (1986).
А ще твори, які не могли з'явитися за життя автора і лише тепер приходять до нас: роман «Межі і безмежжя» (написаний 1966р.), повісті «Українські ночі» (1985) та «Мертвий час» (1987), начерки роману «Плач ненародженої душі» (1980-ті роки), оповідання й новели.
Твори Бориса Харчука перекладені багатьма мовами світу, у тому числі російською, білоруською, вірменською, таджицькою, англійською, іспанською та німецькою.
Помер Борис Микитович Харчук 16 січня 1988 року у Ризі. Похований у Києві.

Багацько файних історій і легенд є у нашій вкраїні. І радісних і сумних, жорстоких і щасливих. Про життя, про людей, про тварин, про природу. Усіх не перелічити і не розповісти. Та якщо ж і розповісти, то не так як вони відбувалися насправді. Для діточок вони переказуються у більш легкому варіанті. При цьому не забуваючи про саму суть і факти пересказаного. Твори  Бориса  Харчука , вміщені  в цій книжці  «Горохове чудо» - зміг дивовижним чином розповісти маленьким нащадкам про давні події, про їхню історію. Усе, що відбувалося у давні визвольні часи. Про буденне життя селян, які жили в той час. Їхні клопоти і страждання. Про все переможну правду і свободу. Багато чого можна перелічити і описати. Та краще самим прочитати. Цікава книга для тих хто цікавиться минулим свого народу. Звичаями і героями. Тим, що ми маємо сьогодні. І не варто дивуватися тому, як ми жили і будемо жити потім. Час минає, і колись, буде казка про сьогоденне життя. Ми, точніше, уже наші нащадки, будемо радіти і співчувати цьому часу, як і поводимося зараз. Читаючи ці чарівні розповіді в майбутньому як ми тепер. Плин часу не змінний. Та історію і життя можна змінити. Тому, давайте уникнемо гіркого минулого досвіду. Змінимо уже сьогодні життя. У нас завжди було і буде усе, що потрібно для того.