ЯК РОКСОЛАНА СУЛТАНКОЮ СТАЛА.

                                                                             

                                                                       Любі наші друзі !!!
                       Бібліотека для дітей запрошує Вас поринути в віртуальний огляд програмової літератури «Що нам влітку прочитати, щоб у школі добре знати».
                       Американський письменник-фантаст Рей Дуглас Бредбері народився 22 серпня 1920 р. Друге ім'я Дуглас батьки йому дали на честь знаменитого актора кінематографу Дугласа Фернбекса. Його дитинство минуло у невеликому містечку Вогікані, яке згодом з'явиться у його творчості під назвою «зеленого міста» Ґрінтауна. Його батько, монтер телефонної станції південь. Урешті-решт вони опинилися в Лос-Анджелесі, де Бредбері закінчив середню школу, і на цьому його формальна освіта закінчилася. Мешкаючи на околиці Лос-Анджелеса, поряд з будинком «фабрики мрій» — кіностудії Парамаунт, Бредбері мусив заробляти на прожиток продавцем газет, водночас пробуючи свої сили в літературі. В одному із інтерв'ю на запитання: «В якому віці ви почали писати? — Бредбері відповів: «У дванадцять років. Я не міг дозволити собі купити продовження «Марсіанського воїна» Е. Берроуза, бо ж ми були бідною сім'єю... і тоді написав свою власну версію». Із 1943 р. Бредбері став професійним письменником, створюючи до 52 оповідань на рік. Ранні оповідання письменника увійшли в збірки «Темний карнавал» ( 1947), «Жовтнева країна» (1955). Зі «страшними» оповіданнями, як, наприклад, «Вітер», «Карлик», «Коса», «Маленький убивця», «Електростанція», контрастують «добрі» і надзвичайно поетичні новели із циклу про казкову сімейку: «Дядечко Ейнар», «Квітневі чари», «Повернення додому». До теми інфернального Зла, уособленого в поетичному образі «людей осені», протистояти якому здатні лише знання і безневинний дитячий сміх, Бредбері повернувся в одній із найкращих своїх книг — похмурій «карнавальній» феєрії «Щось страшне іде» ( 1962). Її дія відбувається у провінційному американському містечку, куди прибуває зловісний власник «смертельних атракціонів» зі своїм почетом. Ім'я власника — Пітьма, а супроти нього виступають улюблені герої Бредбері — підлітки та батько одного з них, міський бібліотекар.. Репутацію майстра наукової фантастики Бредбері принесли «Марсіанські хроніки» (1950), де йдеться про космічну війну у близькому майбутньому. Події відбуваються у 1999—2028 pp. Земляни хочуть завоювати Марс. Для земної цивілізації, охопленої кризою, ця війна закінчується цілковитою катастрофою. Атомні вибухи спустошили материки. Уже в цьому творі, як і в наступному після нього романі «451° за Фаренгейтом» ( 1953), проявилися характерні особливості прози Бредбері — поєднання фантастики з гострим соціальним критицизмом, яке аргументується специфікою сучасної ситуації передбачення майбутнього. 451° — це температура, при якій горить папір. У романі йдеться про спалювання книг, про заборону свободи слова, про загибель культури в умовах тоталітарних режимів, обрис яких чітко проступає у сьогоденні. Центральний персонаж роману — «пожежник», людина, яка спалює книги. Він говорить: «Це не почата робота. У понеділок книги Едни Міллей, в середу — Вітмена, в п'ятницю — Фолкнера. Спалювати на попіл, опісля спалювати навіть попіл. Такий наш професійний обов'язок».                        Людям не дозволяють думати, розмірковувати про свою долю . Значною частиною літературного спадку Бредбері є новели. Більшість із них увійшли в збірки: «Людина в картинках» (1951), «Золоті яблука Сонця» ( 1953), «Ліки від меланхолії» ( 1959), «P — означає ракета» (1961), «Машини щастя» ( 1964), «K — означає космос» ( 1966), «Співаю тіло електричне»( 1969), «Поопівночі» ( 1976), «Духи назавжди» ( 1981), «Оповідання про динозаврів» ( 1983), «Перетворювач Тойнбі» ( 1988), «Класичні оповідання 1» ( 1990) і «Класичні оповідання 2» (1990) та ін. Творчість Бредбері — це поєднання реальності і фантастики, сучасності і минулого, страшної містики і казковості. Письменник звертається до проблеми сенсу людського життя, до питання призначення людини на землі. На честь Рея Бредбері названо астероїд 9766 Бредбері. Визначний письменник пішов з життя 5 червня 2012 року.

                                                          Перша Українка в Луврі.

                                                                             

Любі наші друзі !!!
Бібліотека для дітей запрошує Вас поринути в віртуальний огляд програмової літератури «Що нам влітку прочитати, щоб у школі добре знати».

Народився Борис Микитович Харчук  1931 року в селі Лози Збаразького району.
Навчався на філологічному факультеті Кременецького педагогічного інституту. Продовживши навчання в Полтавському педінституті, Харчук вступає на Вищі московські літературні курси. Деякий час працює на журналістській ниві.
За три десятиліття письменницької праці на полицю стала бібліотека томів з його іменем: романів «Волинь» (у чотирьох томах, 1959-1965), «Майдан» (1970), «Хліб насущний» (1976), «Кревняки» (1984), повістей і оповідань «Йосип з гроша здачі» (1957), «З роздоріжжя» (1958), «Станція «Настуся» (1965), «Закам'янілий вогонь» (1966), «Зазимки і весни» (1967), «Неслава» (1968), «Горохове чудо» (1969), «Помста» (1970), «Материнська любов» (1972), «Школа» (1979), «Невловиме літо» (1981), «Облава» (1981), «Подорож до зубра» (1986).
А ще твори, які не могли з'явитися за життя автора і лише тепер приходять до нас: роман «Межі і безмежжя» (написаний 1966р.), повісті «Українські ночі» (1985) та «Мертвий час» (1987), начерки роману «Плач ненародженої душі» (1980-ті роки), оповідання й новели.
Твори Бориса Харчука перекладені багатьма мовами світу, у тому числі російською, білоруською, вірменською, таджицькою, англійською, іспанською та німецькою.
Помер Борис Микитович Харчук 16 січня 1988 року у Ризі. Похований у Києві.

Багацько файних історій і легенд є у нашій вкраїні. І радісних і сумних, жорстоких і щасливих. Про життя, про людей, про тварин, про природу. Усіх не перелічити і не розповісти. Та якщо ж і розповісти, то не так як вони відбувалися насправді. Для діточок вони переказуються у більш легкому варіанті. При цьому не забуваючи про саму суть і факти пересказаного. Твори  Бориса  Харчука , вміщені  в цій книжці  «Горохове чудо» - зміг дивовижним чином розповісти маленьким нащадкам про давні події, про їхню історію. Усе, що відбувалося у давні визвольні часи. Про буденне життя селян, які жили в той час. Їхні клопоти і страждання. Про все переможну правду і свободу. Багато чого можна перелічити і описати. Та краще самим прочитати. Цікава книга для тих хто цікавиться минулим свого народу. Звичаями і героями. Тим, що ми маємо сьогодні. І не варто дивуватися тому, як ми жили і будемо жити потім. Час минає, і колись, буде казка про сьогоденне життя. Ми, точніше, уже наші нащадки, будемо радіти і співчувати цьому часу, як і поводимося зараз. Читаючи ці чарівні розповіді в майбутньому як ми тепер. Плин часу не змінний. Та історію і життя можна змінити. Тому, давайте уникнемо гіркого минулого досвіду. Змінимо уже сьогодні життя. У нас завжди було і буде усе, що потрібно для того.

                                                                       

Любі наші друзі !!!
Бібліотека для дітей запрошує Вас поринути в Пресогляд «Про нове та цікаве – в газетах та журналах».

Читання розвиває уяву і фантазію. Світ книг і журналів - прекрасний і дивний. За кожною обкладинкою ховаються неповторні історії - зі своїми героями, подіями та атмосферою. Читаючи, ми занурюємося в цей світ, радіємо або засмучуємося разом з персонажами, співчуваємо їм або висловлюємо своє засудження ....

Батьки люблять друзів своїх дітей. «Клякса» - весела подруга підлітків.

                                                                 Любі наші друзі !!!
                          Бібліотека для дітей запрошує Вас поринути в Пресогляд «Про нове та цікаве – в газетах та журналах».